Спінофи рідко виходять вдалими: автор або надто спирається на попередню серію, або навпаки — робить новий текст настільки автономним, що втрачається сенс самої ідеї.
Гарлана Кобена книга Він — приклад рідкісного балансу. Це відгалуження від популярного циклу про Майрона Болітара, яке спокійно читається як окремий роман, навіть якщо ви не знайомі з основною серією.
Хто такий Він
Віндзор Горн Локвуд Третій — багатий, харизматичний і дуже незручний персонаж. У циклі про Болітара він довго виконував роль друга, який вирішує проблеми методами, про які головний герой воліє не питати. Отримавши власну книжку, Він нарешті виходить на передній план — і виявляється значно складнішим, ніж здавався.
Кобен не намагається зробити його симпатичним. Він залишає героя таким, яким той є: людиною з власним кодексом, який рідко збігається із законом.
Сюжетна конструкція
Зав’язка розкручується від убивства відлюдника в пентхаусі одного з найпрестижніших будинків Верхнього Вест-Сайду. У квартирі знаходять дві картини — Вермера і Пікассо, — викрадені колись у родини Локвудів. Далі нитка тягне ще далі в минуле: до терористичного акту сорокап’ятирічної давності, вбивства рідного дядька і викрадення кузини.
Завдання героя — зв’язати події, які на перший погляд не мають нічого спільного. І це, власне, головна принада роману: Кобен вибудовує конструкцію, де кожна нова деталь перевертає попередню версію.
Чому це читається швидко
Чотириста сторінок у твердій обкладинці, короткі розділи, мінімум описів. Автор давно відточив техніку: він майже ніколи не закінчує розділ на спокійній ноті. До того ж оповідь ведеться від першої особи, а сарказм Віна робить навіть технічні пояснення живими.
Українське видання вийшло у «Фабулі» в серії «Бестселер», тож знайти його неважко.
Що відрізняє цей роман від решти серії
У книжках про Болітара оповідь тепла й часто жартівлива: головний герой симпатичний, його помилки зрозумілі. У «Ньому» інтонація холодніша. Локвуд не пояснює свої вчинки й не потребує схвалення, тому читачеві доводиться самому вирішувати, як до нього ставитися.
Це робить текст дорослішим. Замість звичного протиставлення слідчого і злочинця Кобен пропонує героя, який регулярно перебуває по обидва боки цієї межі — і почувається там цілком природно.
Кому підійде
Тим, хто любить детективи з давньою таємницею і розслідуванням, що розтягнуте на десятиліття. Тим, хто хоче трилер без надмірної жорстокості, але з високою напругою. І тим, хто шукає книжку на вихідні — цей роман справді дочитується за два вечори, і зупинитися посередині виходить рідко.